Originally posted by ellf_ru at Внутренний мир интроверта (20 фото)
Фотографу из Канады Элизабет Гэдд (Elizabeth Gadd) всего 20 лет. Она выросла в очень вдохновляющей атмосфере по соседству с густыми лесами, пушистыми холмами, суровыми горами и бескрайним океаном. Неудивительно, что она стала фотографом :) На своих снимках ей очень здорово удается передать ( Read more... )

Перекричи у Моїм Серці Його шепіт.
Це ще нікому не вдавалося зробити.
За ці всі роки лиш Його Воно почуло
І божеволіє від слів отих отруйних.

Свобода! І терпкий полон.
Солона спека…
Солодкий… жар твоїх долонь -
І крові клекіт.

Злітати вмить у височінь -
Зриватись долу.
Кричати, знову живучи -
Прадавній голод!

Зомліти. Втамувати трем -
Із вуст напитись.
Згоріти! Віднайти Едем -
І відродитись!

12.10.13: 01:05

Ти знаєш, я думала, час лікує...
Та, мабуть, сім років - це забагато.
І звук твого імені, просто, всує,
До крові шматує слабенькі лати.

І знову печуть зашкарублі рани -
Це туга зриває усі забрала.
В тягучім мовчанні звучить "коханий"...
Пів року для смерті - нікчемно мало...

Click to view

Такий весняно теплий день,
( Більше соплів тут... )

Рано чи пізно настає момент, коли ти починаєш скучати ( Read more... )

Інколи буває так, що сидиш один в кімнаті. Ти і чотири стіни.
( далі )

Будь у меня в руках небесный шёлк,
Расшитый светом солнца и луны...
Прозрачный, тусклый или тёмный шёлк,
Беззвёздной ночи, солнца и луны.
Я шёлк бы расстилал у ног твоих.
Но я - бедняк, и у меня лишь грёзы...
И я простираю грёзы под ноги тебе!
Ступай легко, мои ты топчешь грёзы...
(William Butler Yeats)

Ти мені вчора наснився
Свіжим весняним туманом.
Був ти для мене коханим,
Тепло до серця тулився.
І я на хвильку забула
Біль, самотину і сльози,
Білі тріскучі морози -
Жаданий спокій відчула.
Ти - немов ліки до рани.
Ти - ковток свіжості в спеку.
Близько… І дуже далеко.
Маревом вранці розтанув…

( Read more... )